6 лютого набув чинності закон №2234 від 7 грудня 2017 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів».

Прийняття цього закону сприймається схвально, що цілком зрозуміло оскільки закон ще не застосовували.

Звертається увага здебільшого на спрощення процедури, що встановлює тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Мабуть не читали повний текст закону або читали неуважно. В зв’язку з цим, хотілося б звернути увагу на наступне.

Якщо відкласти осторонь емоції з приводу «захисту прав дитини», які аж ніяк не захищає такий плутаний та суперечливий документ (див. п.4 розділу I Закону), то в сухому залишку маємо одну дуже небезпечну новелу. Мається на увазі введення ще одного виду покарання - «суспільно корисних робіт».

Цікаво, що Закон починається саме з цього, а не з положень, що стосуються заборгованості за аліментними зобов’язаннями.

Підпунктом 3) пункту 1 розділу I Закону Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнюється статтею 31-1. Ось її зміст:

«Суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування.

Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин і виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

Суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років»

Оскільки в цій статті іде мова навіть про неповнолітніх, то стає цілком очевидним, що «захист прав дитини» це тільки привід для введення нового виду репресії.

Репресія адміністративна але підпункт 8) пункту 1 розділу I Закону встановлює, що виконання цього виду покарань покладається на органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Який же порядок відбування цього виду покарань? Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено новою главою, яка й визначає цей порядок. Нижче її зміст.

"Глава 31-а Провадження про виконання постанови про застосування суспільно корисних робіт

Стаття 325--1. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Стаття 325--2. Обчислення строку виконання суспільно корисних робіт

Строк виконання адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт обчислюється в годинах, протягом яких порушник виконує призначену йому суспільно корисну працю.

Суспільно корисні роботи виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

Стаття 325--3. Обов’язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт

На власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається:

погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об’єктів, на яких порушники виконують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт;

контроль за виконанням порушниками призначених їм робіт;

своєчасне повідомлення органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт;

ведення обліку та інформування органу центрального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про кількість відпрацьованих порушником годин;

нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Стаття 325--4. Наслідки ухилення особи від виконання суспільно корисних робіт

У разі ухилення порушника від виконання суспільно корисних робіт постановою суду (судді) за поданням органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, строк невиконаних суспільно корисних робіт може бути замінений адміністративним арештом.

Строк арешту визначається з розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п’ятнадцяти годинам невиконаних суспільно корисних робіт, але не може перевищувати п’ятнадцяти діб".

Мовою статті 8 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права все що зазначено у вищенаведених статтях називається – «примусова праця», яка заборонена низкою міжнародних конвенцій, в яких бере участь і Україна. Ба більше, 8 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів», в якому змінено статтю 118. Зокрема, слова «повинні працювати» замінено на «мають право працювати»; а словосполучення «залучаються до праці» замінено на «залучаються до оплачуваної праці». Статтю 122 доповнено словами «час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії».

На працю засуджених в місцях позбавлення волі у повному обсязі поширено всі правила, встановлені законодавством України про працю. А в новелах Кодексу про адміністративні правопорушення – тільки обмеження тривалості робочого часу. Тобто, з засудженими можна робити все що завгодно на протязі восьми годин. Цілком достатньо, історичний досвід показує, що навіть фізично міцній людині багато не треба. І все це буде «згідно з чинним законодавством».